Актуальною темою сьогодення є боротьба з виплатою заробітної плати в “конвертах”, реалізація гарантій оплати праці та офіційне працевлаштування працівників.
Згідно статті 8 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з чинним законодавством і досягли пенсійного віку або визнані інвалідами в установленому законодавством порядку та мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Стаття 24 Закону визначає, що страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок визначається шляхом множення мінімальної заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) і підлягає сплаті щомісяця.
Переважна більшість роботодавців нараховують заробітну плату працівникам на рівні законодавчо встановленого мінімуму. Крім того значна кількість підприємств і організацій офіційно декларують зарплати менше мінімальної, мотивуючи це неповною зайнятістю. Таким чином, працівники не зможуть отримати високу пенсію навіть при наявності великого трудового стажу. Працівники, які одержують гроші в “конвертах”, позбавляють себе соціальних виплат та гарантій, а саме : на допомогу по безробіттю, на оплачувану відпустку, відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, на лікарняні та права на пенсію.
Дуже важливо, щоб громадяни усвідомили, що їх згода отримувати зарплату в “конвертах” позбавляє їх соціального захисту. Адже пенсію вони матимуть тільки з офіційно нарахованої суми заробітної плати. Такі працівники стають повністю беззахисними перед роботодавцями. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично. Працівник не має ніяких доказів для підтвердження дійсного розміру своєї зарплати і трудового стажу. Роботодавець може платити працівнику стільки і до тих пір, скiльки вважає за потрібне. Офіційно неоформлена на роботу людина ризикує залишитися без права на отримання соцвиплат та пенсії. Таким чином, нелегальна зарплата не лише зменшує надходження до бюджетів та державних соцфондів, а й тягне за собою багато неприємностей і для самих працівників.
Хочеться порадити, що при влаштуванні на роботу найманим працівникам потрібно поцікавитися не тільки розміром заробітної плати, а й варто запитати, як саме такі кошти будуть виплачуватись і чи здійснюватимуться відповідні відрахування.
Тільки офіційно оформлений найманий працівник може відчувати себе соціально захищеним. Кожному з нас вирішувати, що є найголовнішим – жити сьогоденням або мати впевненість у завтрашньому дні, забезпечуючи своїм родинам добробут і спокій, отримувати певні соціальні гарантії.
В. І. Голубець, перший заступник начальника
УПФУ у місті Білій Церкві Київської області